15 листопада 2006 року в ТНМУ створили факультет іноземних студентів
Для факультету іноземних студентів ТНМУ листопад – особливий місяць. Так, у Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського іноземні студенти навчаються вже 26 років, з вересня 1997-го. Та офіційний день народження факультету іноземних студентів – 15 листопада 2006 року, саме цією датою підписаний наказ про його створення. Описуючи історію факультету, традиційно ставимо риски між віхами його становлення. За кожною такою рискою ховаються надзвичайні зусилля й багато самовідданої праці, спрямованих на розвиток рідного факультету.
Отож, почалося все далекого 1997 року з ініціативи ректора Леоніда Ковальчука. На навчання до нашого університету прийняли п’ятеро іноземних студентів: четверо – з арабських країн та одного – з Казахстану. Координувала їх перебування та навчання інспекторка Людмила Андріївна Посполітак, яка працювала в деканаті медичного факультету. Опікуватися іноземними студентами доручили на той час доценту кафедри онкології Ігорю Йосифовичу Галайчуку, який з вересня 1997 р. до жовтня 1998 р. був заступником декана медичного факультету з навчання іноземних студентів.
У жовтні 1998 року створили окремий деканат роботи з іноземними студентами, який до 2003 року очолював доцент кафедри шпитальної хірургії Віталій Васильович Мальований. Та все ж цей деканат перебував на базі медичного факультету. До створення самостійного факультету іноземних студентів залишалося ще вісім років.
1998-1999 рр. у закладі навчалися вже 53 іноземних студенти з дев’яти країн. 1999 року на урочистому засіданні вченої ради першим 15 іноземцям вручили дипломи ТНМУ. Впродовж наступних років була організована активна співпраця щодо набору на навчання студентів з Індії, Малайзії, Пакистану, Польщі та інших країн.
З квітня 2003 р. до травня 2005 р. роботою з іноземними студентами опікувався проректор з міжнародних зв’язків, професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології Сергій Іванович Климюк. З лютого 2005 р. деканат очолив асистент кафедри патологічної анатомії Петро Сельський. Петро Романович, власне, й став деканом факультету іноземних студентів, який у зв’язку із значним збільшенням кількості іноземних студентів створили за наказом ректора 15 листопада 2006 року. З серпня 2007 р. до квітня 2015-го факультет іноземних студентів очолив професор Михайло Михайлович Корда. З квітня 2015 року, коли Михайла Михайловича обрали ректором ТНМУ, деканом факультету знову став Петро Сельський. Факультет складався з підготовчого відділення, навчально-наукового інституту медсестринства та п’яти кафедр, окрім яких іноземні студенти навчаються й на інших кафедрах університету, що належать до медичного, стоматологічного та фармацевтичного факультетів.
Старша інспекторка Наталя Іванівна Саніцька стояла у витоків створення факультету, вона почала працювати тут з 2005-ого. У чому полягала складність її роботи? «Все було складно. Наш університет дбав про те, щоб якомога більше викладачів ставали англомовними, адже перших студентів навчали російською. Викладати англійською медицину на той час у Тернополі – це був справжній виклик, з яким ми успішно впоралися».
Англомовне навчання почалося 2004 року для кількох груп. Поступово воно розвивалося – й ось через п’ять років, 2009-ого, в університет вступили 200 цілковито англомовних індусів і малазійців. Нині ж на факультеті всі студенти навчаються англійською мовою. Для цього насправді проведена величезна робота!
Із середини 2000-их років також активно діяла агітаційна програма: представники нашого університету їздили в інші країни, де їм допомагали координатори, на зустрічах з потенційними вступниками, у місцевих ЗМІ доносили максимальну інформацію про наш університет. Ця програма дала належний результат: чисельність іноземних студентів щороку збільшувалася, а географія їхнього походження – розширювалася. «На жаль, після закінчення війни ці зв’язки доведеться налагоджувати практично спочатку, – із сумом констатує Наталя Саніцька. – Пандемія на кількість іноземних студентів, по суті, не вплинула, ми перейшли на систему онлайн-навчання, яка була відпрацьована ідеально. Хоча ми вже тоді зрозуміли, що не буде, як раніше. А далі на нас чекала війна, яка, безумовно, вплинула дуже вагомо абсолютно на все». Станом на 28 лютого 2022 року на факультеті іноземних студентів навчалися практично три тисячі студентів. Тепер же – майже 1 тисяча з 42 країн. Більшість з них і нині навчається наживо, зокрема індуси, оскільки Міністерство освіти Індії не визнає онлайн-навчання. Є також студенти з Польщі, Нігерії, Гани, інших країн. Продовжується й набір, звичайно, та він значно менший. Так, війна зробила свою справу…
«Знаєте, що мене найбільше здивувало? – зізнається професорка Марія Марущак, яка очолює факультет іноземних студентів з 28 серпня цього року. – Більшість наших іноземних студентів нині не бояться їхати в Україну, вони хочуть тут навчатися, сюди приїжджають. Хтось з наших студентів якось навіть зауважив, що йому тут безпечніше, ніж удома. Найбільша ж проблема для них тепер – доїхати в Україну».
Тим, хто на початку повномасштабного вторгнення виїхав з України, зараз надзвичайно важко відкрити візу. Скажімо, з Індії прямого доїзду нині немає, більшості студентам доводиться шукати різні шляхи через європейські країни, що межують з Україною, зокрема з Польщею, Молдовою, Румунією. Тож багато хто приїжджає ще впродовж семестру. Звичайно, працівники факультету, як зауважує Наталя Саніцька, ставляться з розумінням до цього, як і інших нюансів, максимально допомагаючи в цей складний період здобувати освіту кожному.
Для більшості іноземних студентів Тернопіль, який вони полюбили всією душею, став рідним. На початку навчання – ще й екзотичним. Коли починає падати перший сніг, усі першокурсники з теплих країн, де б вони на той момент не перебували – у гуртожитку, на лекційному занятті чи практичному, дружно вибігають на вулицю. Емоції в них просто зашкалюють! Трапляються й кумедні випадки. Наталя Саніцька запам’ятала, як якось у період, коли в нас видалися дуже холодні зими, одному зі студентів зателефонувала мама та почала скаржитися, що в них усі дуже страждають, бо страшно позимніло, 22 градуси тепла, це неймовірний холод. «Мамо, якби ти знала, як ми страждаємо – у Тернополі мінус 21!», – відповів їй на це син.
Наші іноземні студенти завжди стверджують, що Тернопіль – дуже спокійне місто, вони почуваються тут у безпеці, навіть тепер. Старша інспекторка факультету іноземних студентів Ірина Кіндрат пригадує, що коли 2014-ого року розпочиналася Революція Гідності, студенти-араби, обгорнувшись синьо-жовтими прапорами, безкоштовно роздавали всім, хто зібрався на Театральному майдані, приготовлену власноруч їжу й чай. «Люди були надзвичайно вражені! – каже Ірина Михайлівна. – Я навіть не раз просила їх: «Хлопці, ви ж іноземці, час неспокійний, не ходіть – всяке може бути». Вони категорично відповідали, що тернополяни дуже добрі люди, добре їх сприймають, тож нічого поганого просто не може статися».
Так, наші іноземні студенти дуже гармонійно інтегрувалися в українське суспільство. Аж настільки, що стали патріотами України. Ще з 2014 року, відколи почалася війна, яку називали АТО, долучалися до доброчинних акцій, спрямованих на допомогу нашим військовим, зокрема, разом з українськими студентами ліпили вареники. З початком повномасштабного вторгнення активно донатять, завжди приєднуються до виготовлення окопних свічок. Двоє юнаків з Індії в пориві навіть хотіли покинути навчання та податися на фронт. Інші ж з власної ініціативи надзвичайно допомогли бібліотеці ТНМУ зберегти фонд: вони розшукували й повертали підручники, які дехто зі студентів залишив у гуртожитках та орендованих помешканнях, намагаючись наприкінці лютого 2022-ого швидко виїхати додому. Польські студенти – й теперішні, й випускники – на початку війни всіх знайомих з нашої університетської родини запрошували до себе, зустрічаючи вже на кордоні. Також активно збирали гуманітарну допомогу для волонтерського центру ТНМУ.
Загалом іноземні студенти охоче долучаються до доброчинних справ різних напрямків: до Великодніх свят допомагали збирати продукти й розвозити їх у геріатричні заклади, свого часу організовували мовні курси для дітей сіл Тернопільської міської громади, а також великі благодійні фестивалі на рівні міста, отримані кошти спрямовуючи на потреби шкіл-інтернатів, проводили й просвітницькі заходи для тернополян та багато іншого.
«Наші іноземці – дуже добрі люди, – з теплим усміхом каже старша інспекторка факультету Ірина Заремба. – Вони прагнуть внести свою дещицю в усі доброчинні акції університету. Особливо мені запали в душу наші щедрі університетські ярмарки, на які іноземні студенти завжди приносять власну випічку, готують національні страви, якими щиро частують тернополян, водночас ознайомлюючи їх з традиціями та культурою своїх країн».
Університет завжди підтримував і підтримує нині, наскільки це можливо, всі національні святкування іноземних студентів, Дні незалежності їхніх країн, релігійні свята. Працівники факультету із захопленням згадують, як свого часу всією спільнотою відзначали Дівалі (головне індійське свято-фестиваль), проводили конкурс «Міс Нігерія», організовували Міжнародну молодіжну конференцію медиків-християн. Долучалися іноземні студенти й до різноманітних спортивних змагань і проєктів творчого колективу, грали головні ролі в постановках «Арт-драми», співали, танцювали й декламували в загальноуніверситетських концертах, зриваючи шквал оплесків. Донині всі пам’ятають, як під час урочистостей, присвячених Шевченківським дням, студент Ндженг Нтіне Астер з Камеруну декламував «Заповіт» українською мовою, якою володів практично досконало. Люди в залі не стримували сліз. На жаль, цей юнак уже покійний – мав проблеми із серцем.
Життя мережане радісними та сумними подіями, тож трагічних моментів ніяк не оминути. Вічний спочинок на тернопільській землі знайшли п’ятеро іноземних студентів, які поховані на міському кладовищі у с. Довжанка. Факультет про них не забуває. Коли випадає нагода, працівники відвідують могили студентів, які відійшли у засвіти.
Через початок повномасштабного вторгнення не вдалося втілити в реальність задум – зустріч випускників, яку запланували провести навесні 2022 року. Факультет має ким пишатися: чимало іноземних студентів закінчили університет з відзнакою, багато навчаються успішно й нині. Ірина Кіндрат пригадує, як Еленга Гіфт з Гани стовідсотково склав «Крок» – бездоганно відповів на 200 запитань! «Пригадую, він мешкав у гуртожитку й з власної ініціативи збирав на першому поверсі студентів молодших курсів, які щось не розуміли в навчанні, та все їм розтлумачував. Непересічна особистість».
Як складається професійна доля випускників факультету? Інформація є лише про тих, хто після закінчення університету продовжує підтримувати зв’язок з викладачами, працівниками факультету через соціальні мережі. Хтось – терапевт на батьківщині, хтось – хірург у Німеччині, інший – власник стоматологічного кабінету в єгипетському туристичному місті Шарм-еш-Шейх, а ще хтось працює зовсім не за фахом. Життя кожного вносить корективи. Та спільним і незмінним для всіх залишається одне: щасливі, насичені найрізноманітнішими подіями студентські роки на факультеті іноземних студентів у Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського.
«Наші студенти – чудові! Вони дуже згуртовані, горою стоять одне за одного. До декана поодинці не заходять, переважно гуртом, – з усмішкою каже Марія Марущак. – Ось вчора зайшли до мене одразу чи не десятеро. Кажу їм: «Достатньо одного». Вони ж у відповідь: «Ні, ми тільки разом!». Сучасні, креативні, розумні. Хочуть не лише вчитися, а й брати активну участь у житті університету, долучатися до всього, що в ньому відбувається, прагнуть займатися науковою роботою, вдосконалювати практичні навички. І звісно, ми їм надаємо всі можливості й для навчання, й для всебічного розвитку».
Згуртовані не лише студенти, а й колектив деканату, завдяки повсякденній злагодженій праці якого, власне, впродовж років вдавалося успішно реалізовувати освітні програми та виховну роботу факультету. І тут війна внесла корективи. З нотками суму розповідає старша інспекторка Наталя Шекера: «Родом я з Харківщини, але після повномасштабного вторгнення росії змушена була покинути дім і переїхати до Тернополя. З перших днів роботи в деканаті факультету іноземних студентів відчула велику підтримку та допомогу колег. Нам усім було важко, постійні повітряні тривоги, блекаути, але це нас ще більше згуртувало й ми продовжували працювати заради наших студентів». Нині працівники факультету, як і всі українці, в очікуванні миру й перемоги України. А далі у них – багато-багато роботи, насамперед у відновленні та налагодженні зв’язків з іншими країнами.
«Ми з усім впораємося! – впевнена декан факультету іноземних студентів Марія Марущак. – Не втомлююся повторювати, що я потрапила в надзвичайний колектив, який має безцінні напрацювання, досвід, наші працівники просто обожнюють свою справу, а до кожного студента ставляться, мов до рідного. У нашого факультету була велика університетська родина, тож хочемо її повернути та примножити. Мрію, щоб якнайшвидше закінчилася війна, щоб повернулися щасливі усмішки та радість у наш спільний дім. Вірю, що так і буде».
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА